Проблема дефіциту магнію в дошкільників особливо актуальна в осінньо-зимовий період, коли підвищується ризик застудних захворювань. Адже саме цей макроелемент бере участь у виробленні антитіл і фагоцитів, які відповідають за імунітет, а також є протиалергійним та протизапальним чинником

Дефіцит магнію у дітей до семи років

Значення магнію для організму дитини не можна недооцінюва­ти — цей хімічний елемент впливає на травлення, імунну сис­тему, формування кісток, процес утворення нових клітин, роботу м’язових тканин, нирок, серця, мозку, допомагає під час передачі нервових імпульсів.

За дефіциту магнію уповільнюються практично всі життєві процеси на клітинному рівні, що пов’язано з порушенням вільного переміщення іонів мінералів, переважно магнію і калію. Ослаблення організму дитини в разі дефіциту магнію відбувається через припи­нення вироблення антитіл і фагоцитів, покликаних знищувати хво­роботворні бактерії та віруси.

Магній позитивно впливає на ясність і чіткість мислення та уповільнює процеси старіння організму. В організмі дитини магній виконує такі функції:

• сприятливо впливає на ріст кісток та надає їм міцності;
• координує серцевий ритм, знижує підвищений артеріаль­ний тиск;
• поліпшує кисневе забезпечення серцевого м’яза;
• регулює рівень цукру в крові;
• бере участь у синтезі білка, транспортуванні поживних ре­човин, фосфорному і вуглеводному обміні;
• відіграє важливу роль у процесі передачі генетичної інфор­мації;
• сприяє поліпшенню функції дихання у разі бронхо-легеневих захворювань — хронічної астми, емфіземи, бронхіту;
• виступає як профілактичний засіб м’язових і суглобових болів, синдрому хронічної втоми, мігрені;
• сприяє здоров’ю зубів, зокрема зміцнює їхню емаль;
• запобігає відкладенню кальцію, каменів у жовчному міхурі та нирках;
• сприяє виведенню з організму деяких токсичних речовин;
• поліпшує перистальтику кишківника; в нормалізує роботу нервової системи.

Інакше кажучи, магній є незамінним макроелементом для пов­ноцінного функціонування організму дитини.

Добова потреба організму дитини в магнії

Мінімальна добова потреба в магнії — 400 мг, максималь­но допустима кількість споживання — 800 мг. Звичайний раці­он харчування, як правило, містить 200-400 мг на добу. Потреба в магнії у дітей від народження і до статевого дозрівання стано­вить 10-30 мг/кг маси тіла на добу. Пізніше збільшення маси м’язів і кісток стабілізується, потреба в цьому макроелементі зменшуєть­ся до 6 мг/кг маси тіла на добу.

Добова норма магнію підвищується у таких випадках:

• стрес;
• ріст тканин — наприклад, у спортсменів;
• вживання сечогінних препаратів.

За рекомендаціями ВООЗ, для дітей нормальний вміст магнію в сироватці крові становить 0,74-1,15 ммоль/л.

Усього в організмі має міститися близько 20-30 г магнію: у м’яких тканинах — близько 60%, у кістковій — близько 38%, а та­кож у рідинах 1-2%.

Причини дефіциту магнію у дітей

Причиною низького вмісту магнію, або гіпомагніємії, в організмі у дітей є недостатньо різноманітна дієта, що містить мало нерафінованих злакових, а особливо зелених, жовтих, червоних овочів і фрук­тів, та дієта з низьким вмістом білків.

Чинники дефіциту магнію:

• порушення обміну магнію;
• недостатня кількість магнію, що надходить із продуктами харчування;
•  підвищене витрачання магнію в період інтенсивного росту, одужання або через надмірну пітливість;
• погіршення процесу засвоєння магнію через надлишковий рівень жирів, кальцію, фосфатів;
• постійні стресові ситуації;
• порушення вироблення інсуліну;
• тривалий прийом антибіотиків, діуретиків, протипухлин­них препаратів тощо;
• захворювання нирок;
• отруєння кобальтом, марганцем, кадмієм, алюмінієм, бери­лієм, свинцем, нікелем;
• порушення всмоктування магнію в кишківнику через такі стани:
• гостре або хронічне захворювання тонкої кишки;
• скорочення всмоктувальної поверхні кишківника під час радіотерапії, хірургічного втручання (резекції);
• стеаторея, за якої магній зв’язується з невсмоктувальними жирними кислотами і виводиться зі стулом;
• дисбактеріоз товстого кишківника.

Ці чинники дефіциту магнію викликають різноманітні симпто­ми дефіциту магнію в організмі дитини.

Симптоми дефіциту магнію та його діагностика

У дітей з дефіцитом магнію спостерігають збудливість, дратів­ливість, підвищену рухову активність і посилення сухожильних реф­лексів, погіршення пам’яті, здатності концентруватися і утримувати увагу. Діти більш старшого віку з дефіцитом магнію схильні до не­послуху, тривожності, психомоторної нестабільності, відставання в рості та розумовому розвитку.

За умов дефіциту магнію у дитини спостерігаються такі симп­томи:

• підвищена стомлюваність або хронічна втома, депресивні стани, апатія;
• синдром гіперактивності та дефіциту уваги;
• втрата апетиту та зниження ваги;
• болі в серці, порушення серцевого ритму, зокрема тахікардія;
• раптове запаморочення, втрата рівноваги, миготіння «му­шок» перед очима;
• пригнічений психічний стан і страх;
• біль і поколювання в м’язах;
• м’язові спазми та мерзлякуватість за відсутності явних ознак інших захворювань;
• підвищена чутливість до зміни погоди, особливо у кін­цівках;
• гострі болі в шлунку, що часто супроводжуються проносом, випадінням волосся, підвищенням ламкості нігтів;

оніміння, поколювання, свербіж, «гусяча» шкіра, відчуття болючого холоду;

• втрата апетиту, нудота, блювання;
• брак повітря або відчуття грудки в горлі;
• частий головний біль.

Часом ці ж симптоми можуть бути викликані й іншими чин­никами, але якщо вони усуваються додатковим прийомом магнію, то причина їх появи саме в дефіциті магнію.

Встановити дефіцит магнію в організмі дуже просто. Необхідно попросити дитину встати прямо, напружити м’язи або із зусиллям потягнутися. Хворобливі відчуття в гомілках або щиколотках — пер­ша тривожна ознака. За наявності ознак дефіциту магнію необхідно вжити заходів для відновлення його рівня в організмі.

Захворювання, викликані дефіцитом магнію

Через дефіцит магнію можуть виникнути такі захворювання:

• серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, арит­мія, ішемічна хвороба серця;
• ендокринної системи — цукровий діабет;
• нервової системи — депресія, мігрень, розлади пам’яті, су­домний синдром.

Окрім того, встановлено зв’язок дефіциту магнію і кальцію з алер­гічними нападами, зокрема бронхіальною астмою та кропив’янкою. Також відчуття оніміння і поколювання можуть бути пов’язані саме з дефіцитом магнію і кальцію.

Рахіт у дітей у перші роки життя може бути викликаний саме дефіцитом магнію і тому не піддається лікуванню вітаміном Б. У цьому випадку для успішного лікування необхідно компенсувати саме дефіцит магнію.

Застосування препаратів магнію

За неможливості раціонально харчуватися, а також за умов стресу, фізичних навантажень і певних захворювань рекомендується додатковий прийом магнію. Це може визначити тільки лікар.

Профілактика дефіциту магнію у вигляді прийому препаратів маг­нію є незамінною складовою лікування багатьох захворювань, у тому числі серцево-судинних, онкологічних, нервових, токсичних отруєнь, алергічних реакцій, порушень у роботі залоз внутрішньої секреції і ба­гатьох інших. Рекомендована тривалість профілактичного лікування — близько місяця. Протягом року можна провести 2-3 курси.

Профілактика дефіциту магнію

Найприродніший спосіб поповнення магнію в організмі — це введення в раціон багатих на нього продуктів. Магніємістка діє­та включає м’ясо, рибу, печінку, горіхи, висівки, бобові, твердий сир, яєчний жовток, кисломолочні продукти, зокрема сир кисломолоч­ний, капусту, буряк тощо. Для корекції раціону дитини дошкільного віку з дефіцитом магнію можна використовувати рецепти корисних страв із підвищеним вмістом магнію.

Рослинна їжа містить велику кількість магнію. Так, половину до­бової норми можна задовольнити вживанням круп’яних виробів і хліб­ної продукції. Найбільш багаті магнієм нерафіновані продукти: крупи — бурий рис, гречка, пшоно, перлова, вівсяна та ячна крупи; цільнозерновий хліб; висівки; горіхи; гречаний мед; соя; квасоля; какао; яйця; свіжа зелень; овочі; фрукти, особливо зеленого кольору.

Більше магнію міститься у свіжих необроблених овочах — під час варіння овочів цей макроелемент вимивається. Також багато магнію втрачається внаслідок чищення овочів, оскільки його кон­центрація вища під шкіркою. Взимку додатковим джерелом магнію є сухофрукти, особливо курага, родзинки, чорнослив, фініки. Корисно вживати фіги, лимони, грейпфрути, яблука, абрикоси, персики, цвітну капусту, помідори, картоплю, а також морські продукти — креветки, камбалу, морський окунь і короп, палтус, оселедець, скумбрію, тріс­ку. Багато дієтологів радять замінити звичайну сіль на морську — вона багата макроелементами, зокрема магнієм і калієм. Менше магнію, але в легкозасвоюваній формі, міститься в молоці, кисломо­лочному сирі. За дефіциту магнію дуже корисним є вживання бана­нів, оскільки в них є вітамін В₆, який сприяє засвоєнню магнію і залу­ченню його до обмінних реакцій.

На жаль, сучасні технології промислового виробництва продук­тів харчування, такі як видалення поживних речовин для подовжен­ня терміну реалізації, рафінування, застосування хімічних добрив, — призводять до зникнення магнію в ґрунтах і в продуктах.

Продукти харчування, що містять магній, не завжди можуть за­безпечити наш організм достатньою кількістю цього елемента. За­своєнню магнію перешкоджають жири: наприклад, салат з овочів і зелені з рослинним маслом не дає організму необхідної кількості цього макроелемента. Погіршується засвоєння магнію в разі над­лишкового вживання продуктів, що містять натрій. У цілому для за­своєння магнію має бути збалансованим вміст макро- і мікроелемен­тів у їжі.

Пневмонія в дітей – це гострий інфекційний процес в легеневій паренхімі із запаленням всіх структурно-функціональних одиниць респіраторного відділу легень. Захворювання протікає з ознаками інтоксикації, кашлем, дихальною недостатністю. Діагноз пневмонії встановлюється на основі характерної аускультативної, клініко-лабораторної та рентгенологічної картини. Лікування пневмонії в дітейвимагає призначення антибіотиків, бронхолітиків, жарознижуючих, відхаркувальних, антигістамінних препаратів, а також фізіотерапії, ЛФК та масажу.

Пневмонія в дитини представляє собою гостре інфекційне ураження легень, що супроводжується наявністю інфільтративних змін на рентгенограмах і симптомів ураження нижніх дихальних шляхів.

Класифікація пневмонії

Поширена в клінічній практиці класифікація враховує умови інфікування, рентгеноморфологічні ознаки різних форм пневмонії захворювання, його важкість, тривалість та етіологію.

За умовами, в яких відбулося інфікування дитини, виділяють позалікарняні (домашні), внутрішньолікарняні (госпітальні) і вроджені (внутрішньоутробні) пневмонії у дітей. Позалікарняна пневмонія розвивається в домашніх умовах, за межами лікувального закладу, головним чином, як ускладнення ГРВІ. Внутрішньолікарняною вважається пневмонія, що виникла через 72 години після госпіталізації дитини або протягом 72 годин після її виписки. Госпітальні пневмонії у дітей мають найбільш важкий перебіг і результат, оскільки у внутрішньолікарняної флори нерідко розвивається резистентність до більшості антибіотиків. Окрему групу становлять вроджені пневмонії, що розвиваються у дітей з імунодефіцитом в перші 72 години після народження, та неонатальні пневмонії в дітей першого місяця життя.

Форми пневмонії в дітей

Осередкова пневмонія характеризується вогнищами інфільтрації діаметром 0,5-1 см, розташованими в одному або декількох сегментах легені, іноді – білатерально. Запалення легеневої тканини носить катаральний характер з утворенням в просвіті альвеол серозного ексудату. При такій формі відбувається злиття окремих ділянок інфільтрації з утворенням великого вогнища.

Сегментарна пневмонія перебігає із залученням в запалення цілого сегмента легені і його ателектазу. Сегментарне ураження часто протікає у вигляді затяжної пневмонії в дитини з переходом в легеневий фіброз або деформуючий бронхіт.

Крупозна пневмонія представляє собою гіперергічне запалення, що проходить стадії припливу, червоного опеченения, сірого опеченения та завершення. Запальний процес має лобарну або сублобарну локалізацію із залученням плеври (плевропневмонія).

Інтерстиціальна пневмонія характеризується інфільтрацією і проліферацією інтерстиціальної (сполучної) тканини легенів осередкового або дифузного характеру. Інтерстиціальна пневмонія у дітей зазвичай викликається пневмоцистами, вірусами, грибами.

За важкістю перебігу розрізняють неускладнені та ускладнені форми пневмонії у дітей. В останньому випадку можливий розвиток дихальної недостатності, набряку легенів, плевриту, деструкції легеневої паренхіми (абсцесу, гангрени легені), екстрапульмональних септичних вогнищ, серцево-судинних порушень і т.п.

Перебіг пневмонії в дитини може бути гострим або затяжним. Гостра пневмонія продовжується від 4 до 6 тижнів, а при затяжній пневмонії клініко-рентгенологічні ознаки запалення зберігаються більше 6 тижнів.

По етіології виділяються вірусну, бактеріальну, грибкову, паразитарну, мікоплазмову, хламідійну та змішану форми пневмонії в дітей.

Причини пневмонії в дитини

Етіологія пневмонії в дітей залежить від їхнього віку та умов інфікування. Пневмонії новонароджених зазвичай пов’язані з внутрішньоутробними інфекціями або внутрішньо лікарняним інфікуванням. Вроджені пневмонії часто викликаються вірусом простого герпесу 1 і 2 типів, вітряної віспи, цитомегаловірусом, хламідією. Серед внутрішньолікарняних патогенів провідна роль належить стрептококам групи В, золотистому стафілококу, кишковій паличці, клебсієлі. У доношених та недоношених дітей велика етіологічна роль вірусів грипу, РСВ, парагрипу, кору та ін.

У дітей до 1 року переважаючим збудником пневмонії виступає пневмокок (до 70-80% випадків), рідше – гемофільна паличка, моракселла та ін. Традиційними патогенами для дітей дошкільного віку служать гемофільна паличка, кишкова паличка, протей, клебсієла, ентеробактерії, синьогнійна паличка, золотистий стафілокок. В дітей шкільного віку, поряд з типовим запаленням легенів, значною також є кількість атипових пневмоній, викликаних мікоплазмовою та хламідійною інфекцією. Факторами, що призводять до розвитку пневмонії в дитини, служать недоношеність, гіпотрофія, імунодефіцит, стрес, переохолодження, хронічні вогнища інфекції (карієс зубів, гайморит, тонзиліт).

В легені інфекція проникає переважно аерогенним шляхом. Внутрішньоутробна інфекція в поєднанні з аспірацією навколоплідних вод призводять до виникнення вродженої пневмонії. Розвиток аспіраційної пневмонії в дітей раннього віку може відбуватися внаслідок мікроаспірації секрету носоглотки, звичної аспірації їжі при зригуванні, гастроезофагеального рефлюксу, блювоти, дисфагії. Можливе також гематогенне поширення патогенів з позалегеневих вогнищ інфекції. Інфікування госпітальною флорою нерідко відбувається при проведенні дитині трахеальної аспірації та бронхоальвеолярного лаважу, інгаляцій, бронхоскопії, ШВЛ.

Збудником бактеріальної інфекції зазвичай виступають віруси, що вражають слизову респіраторного тракту та порушують бар’єрну функцію епітелію та мукоциліарний кліренс, збільшують продукцію слизу та знижують місцевий імунологічний захист, полегшують проникнення збудників в термінальні бронхіоли. Там відбувається інтенсивне розмноження мікроорганізмів і розвиток запалення, до якого долучаються прилеглі ділянки легеневої паренхіми. При кашлі інфікована мокрота закидається у великі бронхи, звідки потрапляє в інші респіраторні бронхіоли, обумовлюючи утворення нових запальних вогнищ.

Утворенню вогнищ запалення сприяє бронхіальна обструкція та формування ділянок гіповентиляції легеневої тканини. Внаслідок порушення мікроциркуляції, запальної інфільтрації та інтерстиціального набряку порушується перфузія газів, розвивається гіпоксемія, респіраторний ацидоз та гіперкапнія, що клінічно виражається ознаками дихальної недостатності.

Симптоми пневмонії в дитини

Прояви пневмонії у дітей зазвичай розвиваються на 5-7 день ГРВІ. Загально інфекційна симптоматика характеризується фебрильною температурою тіла понад 38 градусів, ознаками інтоксикації, млявістю, порушенням сну, блідістю шкірних покривів, розладом апетиту, а також зригування та блювотою в грудних дітей. Респіраторні симптоми пневмонії у дитини включають кашель (вологий або сухий), задишку, періоральний ціаноз, участь в диханні допоміжної мускулатури, втягнення міжребер’я. Перебіг вогнищево-зливної пневмонії в дітей завжди більш важкий. Часто він супроводжується дихальною недостатністю, токсичним синдромом, розвитком плевриту або деструкції легеневої тканини.

Сегментарні пневмонії у дітей протікають з лихоманкою, інтоксикацією і дихальною недостатністю різного ступеня важкості. Процес відновлення може затягуватися до 2-3 місяців. Надалі на місці запалення може формуватися сегментарний фіброателектаз або бронхоектази.
Перебіг крупозної пневмонії відрізняється бурхливим початком, високою лихоманкою з ознобами, болем при кашлі та диханні у грудній клітці, відкашлюванням «іржавого» мокротиння, вираженою дихальною недостатністю. Нерідко при пневмонії в дитини розвивається абдомінальний синдром з блювотою, болями в животі та симптомами подразнення очеревини.

Інтерстиціальна пневмонія в дитини характеризується переважанням симптомів наростаючої дихальної недостатності: задишка, ціаноз, болісний кашель з мізерною мокротою, загальне ослаблення. Нерідко захворювання супроводжується ознаками правошлуночкової серцевої недостатності.

До ускладнень пневмонії, що зустрічаються у дітей, належать: інфекційно-токсичний шок, абсцеси легеневої тканини, плеврит, емпієма плеври, пневмоторакс, серцево-судинна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, поліорганна недостатність, ДВС-синдром.

Лікування пневмонії у дітей

Підставами для госпіталізації дитини, яка захворіла пневмонією, є:

– вік до 3-х років;

– залучення до запалення двох і більше частин легенів;

– важка дихальна недостатність;

– плеврит;

– важкі енцефалопатії;

– гіпотрофія;

– вроджені вади серця та судин;

– хронічна патологія легень: бронхіальна астма, бронхолегеневі дисплазії та ін.;

– хронічна патологія нирок: гломерулонефрит, пієлонефрит;

– імунодефіцит.

У гарячковому періоді дитині необхідний постільний режим, раціональне харчування та багато напоїв.

Основним методом лікування пневмонії в дітей є емпірична, а потім етіотропна антибактеріальна терапія, для якої можуть використовуватися бета-лактами (амоксиклав, аугментин та ін.), цефалоспорини (цефуроксим, цефамандол), макроліди (макропен, сумамед, кларитроміцин), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин), іміпенеми (тіенам) та ін. При неефективності терапії протягом 36-48 годин діючий антибіотик замінюють на препарат іншої групи.

Симптоматична та патогенетична терапія пневмонії включає призначення препаратів жарознижуючої, муколітичної, бронхолітичної та антигистаминної дії. Після стихання лихоманки показано фізіологічні процедури: УВЧ, індуктотермія, електрофорез, інгаляції, масаж грудної клітки, ЛФК.

Профілактика та прогноз пневмонії

При своєчасному розпізнаванні та лікуванні результат лікування пневмонії є позитивним. Негативний прогноз мають пневмонії, викликані високовірулентною флорою, ускладнені гнійно-деструктивними процесами, які протікають на тлі важких соматичних захворювань та імунодефіцитних станів. Затяжний перебіг пневмонії в дитини раннього віку загрожує формуванням хронічних бронхолегеневих захворювань.

Профілактика пневмонії в дітей полягає в організації відповідного догляду, загартовуванні, попередженні ГРВІ, лікуванні ЛОР-патологій, щепленні проти грипу, пневмококової інфекції, гемофільної інфекції. Всі діти, які перехворіли на пневмонію, підлягають диспансерному обліку в педіатра протягом року з проведенням контрольної рентгенографії грудної клітки, ОАК, огляду дитини дитячим пульмонологом, дитячим алергологом-імунологом та отоларингологом.