Знайомимо дітей з історією роду. Родинне дерево

Значення для сімейних взаємин підтримки зв’язку зі своїм родом важко переоцінити. Кожен з нас, хоче він того чи ні, є нащадком свого роду, членом сім’ї своїх предків, елементом власної сімейної системи. Належність до сімейної системи – один з дуже важливих і значущих ресурсів людини, який підвищує успішність і ефективність її життя. Почуття любові і підтримки від своїх предків, відчуття належності до свого роду і відчування його сили дає людині величезний життєвий ресурс, званий «любов’ю роду». Знання своїх коренів, шанування кожного предка надає нащадкам особливий ресурс, життєву силу – любов роду.

З якого віку знайомити дітей з історією роду? З найперших місяців! Насправді ви це і так робите, просто не надаєте цьому значення. Примовлянки, казки, пісеньки, колискові, віршики з називанням родичів – все це знайомить дитинку з родиною, навіть якщо вона не має можливості з ними бачитися .

З піврічного віку можна грати в такі «ігри»: розглядати фотографії з членами сім’ї та називати хто малюкові ким доводиться, змайструвати (або купити) пальчиковий театр з лялечками – членами сім’ї, розігрувати невеличкі вистави.

Казки, у яких зображено особливості сімейних взаємин можна читати і аналізувати з півторарічного-дворічного віку. Повага до старших, важливість підтримання сімейного зв’язку, бережливе ставлення до сімейних реліквій – старовинних книг, ікон, листів, одягу і коштовностей, які дісталися в спадщину – все це має прививатися змалечку.

У старшому дошкільному віці можна зробити своїми руками і грати з дитиною в гру «Різнобарвна сімейка». Для цього потрібно вирізати з кольорового картону кружечки (або квадрати) різної величини за принципом: найбільша фігура – це сама дитина, дві фігури меншого діаметра – батьки, ще меншого – бабусі й дідусі по обох лініях. Можна додати також і прабабусь-прадідусів. Фігура для кожного покоління вирізається з різного кольору (наприклад, дитина – червоний, батьки – синій і т.д.). На фігури наклеюються фотографії відповідних членів родини. Якщо розкласти ці кружечки у формі перевернутої піраміди – вийде імітація сімейного дерева. По ньому можна навчати дитину поняттям споріднення – розповідати хто є хто і ким йому доводиться, перемішувати фігури і пропонувати дитині розкласти їх у правильній послідовності – по старшинству і т.д. Ваша фантазія може підказати вам як ще урізноманітнити цю гру.

Найпопулярнішим способом зображення родини є родове дерево. Діти із задоволенням малюють такі дерева, або роблять аплікації. Родове дерево дозволяє схематично зобразити ступінь спорідненості між родичами, допомагає розкласти у свідомості дитини хронологію своєї родини.

Зараз в продажу є різні альбоми для ведення сімейної історії. Цей варіант дуже підходить для дітей, які хочуть почати знайомство з історією свого роду. В таких альбомах є місце для фото і записів, вони чітко структуровані. Великим плюсом таких альбомів є також те, що в них є питання, відповідаючи на які дитина більше дізнається про свою сім’ю і її особливості – характери членів сім’ї, їхній рід діяльності, професії, і т.д.

Ви також можете зробити такий альбом самостійно – для ваших дітей, або ж разом з ними. Тут основне – ваша фантазія. Кожну сторінку такого альбому можна присвятити окремому родичу, описавши особливості його характеру, вклеївши фото з важливих подій (народження малюка, весілля і т.д.), розповісти історію його долі, відзначаючи як важливі історичні події позначилися на його житті.

Кожен представник роду є маленькою частинкою історії, яка триває протягом століть і зберігає в собі таємниці та події численних сімейств. Не менш важливо знати походження прізвища, адже в минулі часи будь-яке прізвище давалася не просто так, а виходячи з різних життєвих чинників, що мали відношення до сім’ї. В вашому роді переплітається багато прізвищ, багато родів єдналися, щоб в результаті з’явилася ваша сім’я. Приділіть увагу цим прізвищам, їхнім походженням. Наше прізвище – як таємний код, що несе із глибини віків відомості про предків, їхні імена, прізвиська, професії, характер, образ життя, звички.

Робота над таким сімейним дослідженням допоможе зблизитися родині. Знання історії родини стане ресурсом подальшого існування сім’ї, додасть осмисленості і стабільності сімейній системі, а вашим діткам – відчуття безпеки і сили.

Мовленнєвий розвиток дитини є одним з основних чинників становлення особистості в дошкільному віці. Ступінь розвитку цієї сфери визначає рівень сформованості пізнавальних і соціальних мотивів дитини, потреб та інтересів, знань, умінь і навичок, які є базисом особистісної культури. Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї , серед батьків і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя. Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дошкільному закладі. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5 – років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Ельконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О. Гвоздєв), а з 5–ти років оволодіває монологічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку. Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, відбивається на її діяльності, поведінці. Порушення мовлення, обмеженість мовленнєвого спілкування можуть впливати на формування особистості дитини, спричинити специфічні особливості емоційно – вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, почуття неповноцінності). Все це негативно спливає на опанування грамоти, успішність загалом. Нерідко трапляються такі ситуації, коли про рівень розвитку дитини, про її готовність до шкільного навчання судять з того, якою мірою вона в дошкільному віці опанувала елементи грамоти: які або скільки літер знає, чи вміє читати склади, слова, чи вміє впізнавати і відтворювати в словах звуки тощо. Інші види мовленнєвих умінь залишаються поза увагою тих, хто готує її до школи. Мовленнєвий розвиток дитини – це поняття значно ширше, ніж його окремі складові. Тому в роботі з дошкільнятами у галузі мовленнєвого розвитку необхідно приділити увагу насамперед цим його найістотнішим складовим. Саме від них будуть значною мірою будуть залежати успіхи шкільного навчання, в основі яких лежать такі види мовленнєвих дій, як слухання і розуміння, говоріння, читання й письмо. Рівень розвитку мови дитини залежить насамперед від загального психофізіологічного розвитку (стану нервових процесів, розвитку уваги, мислення), стану фонематичного слуху і мовнорухового апарату, спілкування з дорослими та ровесниками, від цілеспрямованої роботи дорослого з дитиною. Культура мови залежить не лише від обсягу словника дитини, а й від того, як вимовляються слова, з якою інтонацією, гучністю, в якому темпі. Особливо уважними потрібно бути дорослим, завжди пам’ятати – діти наслідують їх у всьому, особливо в мові.