Category Archives: Співпраця з батьками

Виховуємо мовленнєву особистість

Мовна особистість формується у конкретному соціумі, існує у просторі конкретної культури, що відображується насамперед у мові, у формах суспільної національної свідомості (побутової, громадянської, наукової, правової і тощо).

Сучасна лінгвістика розглядає мовну особистість як багатокомпонентний набір мовних здібностей, умінь, готовності до здійснення мовних вчинків різного ступеня складності і вчинків, що класифікуються, з одного боку, за видами мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, письмо, читання), а з другого — за рівнями мови (фонетика, граматика, лексика).

Мовна особистість не є вродженою, вона формується і розвивається у процесі навчання, виховання, спілкування, тобто в різних видах діяльності. Започатковується формування мовної особистості вже в ранньому віці, з моменту оволодіння дитиною активним мовленням. Що ж виступає провідним чинником формування мовної особистості в ранньому, дошкільному та й шкільному віці? На нашу думку, – це мовленнєве середовище, в якому дитина виховується, навчається, розвивається, відбувається її соціалізація.

Одним із провідних стимульованих чинників впливу на мовленнєвий розвиток дитини в мовленнєвому середовищі, є без сумніву, мовлення дорослих, слово педагога, вихователя, який бездоганно володіє мовою. І в цьому відношенні не можна не погодитись із педагогічним кредом В.О. Сухомлинського: «Слово в певному розумінні є єдиним засобом виховання і розвитку особистості».

Серед стимульованих чинників мовленнєвого розвитку дитини можна назвати й такі: наявність навчальних посібників, національних іграшок, серії дидактичних картин, застосування інноваційних технологій навчання мов тощо.

Сукупність стимульованих чинників розвитку мовлення і навчання мов, постійне перебування дитини від дошкілля до випускного класу школи в активно-стимульованому мовленнєвому середовищі є запорукою формування кінцевого результату навчально-мовленнєвої діяльності мовної особистості громадянина нашої країни.

Мовлення дошкільника

Мовленнєвий розвиток дитини є одним з основних чинників становлення особистості в дошкільному віці. Ступінь розвитку цієї сфери визначає рівень сформованості пізнавальних і соціальних мотивів дитини, потреб та інтересів, знань, умінь і навичок, які є базисом особистісної культури.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї , серед батьків і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя.

Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дошкільному закладі. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5 – років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова ( Д.Ельконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О.Гвоздєв), а з 5 – ти років оволодіває монологічним мовленням (С.Рубінштейн). Якщо дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, відбивається на її діяльності, поведінці. Порушення мовлення, обмеженість мовленнєвого спілкування можуть впливати на формування особистості дитини, спричинити специфічні особливості емоційно – вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, почуття неповноцінності). Все це негативно спливає на опанування грамоти, успішність загалом.

Нерідко трапляються такі ситуації ,коли про рівень розвитку дитини, про її готовність до шкільного навчання судять з того, якою мірою вона в дошкільному віці опанувала елементи грамоти: які або скільки літер знає, чи вміє читати склади, слова, чи вміє впізнавати і відтворювати в словах звуки тощо. Інші види мовленнєвих умінь залишаються поза увагою тих, хто готує її до школи. Мовленнєвий розвиток дитини – це поняття значно ширше, ніж його окремі складові.

Тому в роботі з дошкільнятами у галузі мовленнєвого розвитку необхідно приділити увагу насамперед цим його найістотнішим складовим. Саме від них будуть значною мірою будуть залежати успіхи шкільного навчання, в основі яких лежать такі види мовленнєвих дій, як слухання і розуміння, говоріння, читання й письмо. Рівень розвитку мови дитини залежить насамперед від загального психофізіологічного розвитку ( стану нервових процесів, розвитку уваги, мислення), стану фонематичного слуху і мовнорухового апарату, спілкування з дорослими та ровесниками, від цілеспрямованої роботи дорослого з дитиною.

Культура мови залежить не лише від обсягу словника дитини, а й від того, як вимовляються слова, з якою інтонацією, гучністю, в якому темпі. Особливо уважними потрібно бути дорослим, завжди пам’ятати -діти наслідують їх у всьому, особливо в мові.

Родинне виховання

Родина належить до найперших і найвпливовіших вихователів особистості.

Влив сім’ї на дитину.

№ з/п Сприятливі особливості Негативні особливості
1. Інтимне, особистісне спілкування становить для дітей і батьків надзвичайну цінність, виступає важливим життєвим контекстом. Переваження особистісного спілкування над діловим може уповільнити вміння налагоджувати взаємодію, спільну з іншими діяльність, гальмувати появу конструктивних навичок.
2. Взаємини дитини з батьками та іншими членами родини емоційні, базуються на почуттях любові, прихильності, довіри, захищеності. Сильна прив’язаність дитини до рідних гальмує розвиток соціальної компетентності, ускладнює процес її входження в дитяче співавторство.
3. Основні функції батьків – турбота про фізичне, психічне та моральне здоров’я дитини, її захист від негативних впливів довкілля. Надмірна опіка дитини призводить до формування залежної поведінки, звички до виконання вказівок та розпоряджень інших, уповільнюють розвиток самостійності дитини.
4. На дитину впливають люди різного віку та статевої належності, носії різних соціальних функцій, що урізноманітнює та розширює її життєві враження та уявлення, сприяє гнучкості ї поведінки Нечіткість, непослідовність, суперечливість вимог, стандартів та оцінок дорослих дезорієнтує дитину, уповільнює процес унормованості її особистості, утруднює становлення самостійності.
5. Члени родини впливають на дитину в різних життєвих ситуаціях та умовах, що розширює діапазон виховних можливостей. Хронічно зайняті і втомлені батьки віддають перевагу дистанційним, поверхневим, короткотривалим контактам із дитиною, які формалізують і схематизують її життєві враження.
6. Гнучка унормованість життя сім’ї надає дитині право на вільний час, вибір змісту та тривалості ігор і занять, сприяє задоволенню її основних інтересів. Відсутність змістовних і часових рамок діяльності не виробляє у дитини вміння її контролювати, ускладнює процес входження дошкільника в унормоване життя дошкільного закладу та школи.
7. Дитина пов’язана з сім’єю міцними узами, батьки зберігають своє значення для неї впродовж всього її життя. Сила впливу матері та батька на дитину не має собі рівних. Сімейні традиції, цінності, звички можуть утруднювати процес прийняття дитиною відмінних від них установок, гальмувати розвиток толерантності як важливої якості особистості, спричиняти опір новому.

Нормативно-правові документи з питань запобігання насильства і жорстокого поводження з дітьми

– Конституція України (ст.3, 28, 52);

– Конвенція ООН про права дитини (ст.16);

– Закон України «Про освіту» (п. 1 ст. 51, 54, 56);

– Закон України «Про загальну середню освіту» (ст.36, 47);

– Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 10);

– Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»;

– Закон України «Про захист суспільної моралі» (ст.7);

– Указ Президента України від 16.12.2011 №1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні»;

– наказ МОН від 25.12.2006 № 844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»;

– наказ МОН від 23.08.2006 № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства, щодо захисту прав неповнолітніх»;

– наказ МОН від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильства над дітьми»;

– Сімейний кодекс України (п. 6, 7, ст. 150);

– «Порядок розгляду звернення та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення», затверджений спільним наказом Міністерства освіти і науки України, МВС України, Міністерства охорони здоров’я України, Державним комітетом України у справах сім’ї та молоді від 16.01.04 № 5/34/24/11;

– Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою КМУ від 27.08.2010 № 778 (ст. 70, 74);

– Порядок взаємодії суб’єктів с соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затверджений спільним наказом від 14.06.2006 № 1983/388/452/221/556/596/106 (п.5).

– Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року».

 

Організація навчально-виховного процесу у ДНЗ № 148

Організація навчально-виховного процесу у ДНЗ № 148

 1. Про умови зарахування та перебування дітей в ДНЗ № 148.

Дошкільний навчальний заклад організовує свою роботу на підставі Законів «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Положення про дошкільний навчальний заклад», Статуту ДНЗ.

Відповідно до «Положення про дошкільний навчальний заклад» (від 12.03.2003, зміни – 2011 р.):

«Прийом дітей до дошкільного закладу здійснює керівник дошкільного закладу за наявністю:

–  Заяви батьків, або осіб які їх замінюють;

– Медичної довідки про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати ДНЗ;

–  Довідки про епідеміологічне оточення (будинок поза карантином);

–  Свідоцтва про народження».

Батьки, або особи що їх замінюють укладають Договір з ДНЗ в особі завідувача ДНЗ.

Згідно статуту ДНЗ (зареєстр. Вик. миколаївської міської ради від 05.11.2012, затвердженим УО Миколаївської міської ради від 26.10.2012 № 662):

Режим роботи ДНЗ – 5 днів на тиждень;

Вихідний день – субота, неділя (святкові дні).

Дошкільний заклад починає свою роботу о 7.00, закінчує – о 19.00.

У разі потреби забезпечується робота чергової групи з 7.00-8.00 (вранці), з 17.30- 19.00 (ввечері).

2. Організація харчування: у дошкільному закладі встановлено триразове харчування. Організація харчування здійснюється відповідно Законів України «Про дитяче харчування», «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини», «Положення про дошкільний навчальний заклад», спільного наказу МОН молоді і спорту України № 242/329 від 01.06.2005 «Про затвердження порядку організації харчування дітей в навчальних та оздоровчих закладах». Харчування відбувається відповідно двотижневому меню на відповідний період року, яке затверджується державною епідеміологічною службою Миколаївської області.

3. Організація навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до річного плану роботи за Програмою виховання та навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» (схвалена до використання від 05.07.2010 МОН молоді і спорту України). Програма передбачає педагогічну взаємодію з дітьми за різними розділами:

–  розвиток мовленнєвої активності;

–   розвиток сенсорних здібностей;

–  зображувальна діяльність;

–   розвиток музичних здібностей;

–  ігрова діяльність;

–  фізичне виховання;

–  ознайомлення з природою;

–   ознайомлення з навколишнім;

–  ознайомлення з художньою літературою.

З дітьми працюють вихователі груп, помічник вихователя та спеціалісти: практичний психолог, музичний керівник, інструктор з фізичного виховання.

Кожна дитина забезпечується особистою шафою для одягу, ліжком, має відведене для рушника місце, місце за столом, стілець.

Режим роботи груп раннього віку:

8.00 – 8.30 – прийом дітей на свіжому повітрі (батьки заносять речі до роздягальні, дитина приймається і залишається з вихователем.

8.15 – 8.20 – ранкова гімнастика.

8.30 – 8.50 – підготовка до сніданку, сніданок (культурно-гігієнічні процедури)

9.00 – 9.10 – організовані форми роботи з дітьми.

9.10 – 9.25 – культурно-гігієнічні процедури.

9.25 – 9.50 – підготовка до прогулянки (дитина має знати свої речі, місце їх розташування, навички самостійного одягання в певній послідовності, вихователь та помічник вихователя одягають дітей).

9.50 – 11.10 – прогулянка.

11.10 – 11.40 – повернення з прогулянки, підготовка до обіду (роздягання у певній послідовності, розміщення речей у шафі, культурно-гігієнічні процедури, обід).

11.40 – 12.20 – прийом їжі (навички самостійного прийому їжі, допомога дорослих).

12.20 – 15.00 – підготовка до денного сну, сон.

15.05 – 15.20 – гімнастика пробудження, культурно-гігієнічні процедури.

15.50 – 16.20 – підготовка до вечері, вечеря.

16.20 – 16.45 – підготовка до прогулянки.

16.45 – 17.30 – прогулянка.

 Рекомендації: приводити дитину не пізніше 8.30 ранку, не годувати дитину вранці перед відвідуванням дошкільного закладу, не відволікати увагу педагога від спілкування з дітьми, не порушувати режим роботи групи та ДНЗ, не забирати дитину із ДНЗ під час прийому їжі.

Загальні рекомендації для батьків дітей, що вступають до ДНЗ

Загальні рекомендації для батьків

 • Прийом дітей здійснюється з 7.00 до 8.30 щодня, крім вихідних і святкових днів. Своєчасний прихід в дитячий сад – необхідна умова правильної організації освітньо-виховного процесу.

• Всі діти повертаються з відпусток з довідкою про відсутність контактів з інфекційними хворими і про стан здоров’я з поліклініки, надаючи  її медичній сестрі.

• Педагоги готові поспілкуватися з Вами вранці до 8.30 і ввечері після 17.00. В інший час педагог працює з групою дітей, і відволікати його не рекомендується.

• До педагогам групи, незалежно від їх віку, необхідно звертатися на Ви, по імені та по батькові. Конфліктні спірні ситуації необхідно вирішувати за відсутності дітей. Якщо ви не змогли вирішити якесь питання з педагогами групи, зверніться до  методиста  або завідуючого.

• У дитячому садку працює служба психологічної допомоги, куди ви зможете звернутися за консультацією чи інформацією,  яка  Вас  цікавить.

• Просимо Вас не давати дитині з собою в дитячий сад жувальну гумку, цукерки, чіпси , сухарики.

• Не рекомендуємо одягати дитині золоті та срібні прикраси, давати з собою дорогі іграшки.

Вимоги до зовнішнього вигляду дітей

• Охайний вигляд, застебнутий  на всі гудзики одяг та взуття;

• Чисті ніс, руки, підстрижені нігті;

• Підстрижене   чи  ретельно розчесане волосся;

• Чиста  нижня білизна;

• Наявність достатньої кількості носових хусток.

Для створення комфортних умов перебування дитини в ДНЗ необхідно:

• Комплект змінної білизни

• Два пакети для зберігання чистої  і використаної білизни.

• Влітку – обов’язковий головний убір.

• Білизна, одяг та інші речі повинні бути промарковані.

– Перед тим, як вести дитину в дошкільний, перевірте, чи відповідає її одяг  порі  року і температурі  повітря.

– Прослідкуйте, щоб одяг не був  занадто великим  і не сковував  рухів дитини.

– Зав’язки і застібки повинні бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.

– Взуття має бути легким,  точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і вдягатися.

–  Небажане  носіння комбінезонів.

–  Носовичок необхідний дитині як у приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для його зберігання.

– Щоб уникнути випадків травматизму, батькам необхідно перевірити вміст кишень в одязі дитини на наявність небезпечних предметів.

– Категорично забороняється приносити в  ДНЗ  гострі, ріжучі скляні предмети (ножиці, ножі, шпильки, цвяхи, дріт, дзеркала, скляні флакони), а також дрібні предмети (намистинки, ґудзики тощо), таблетки.

 

 

Телефон медсестри: 46-24-21

 

Пільги на харчування

На підставі Наказу міністерства освіти і науки № 667 від 21.11.2002 р. пільгами на харчування користуються наступні категорії дітей:

  1. Діти ЧАЄС;
  2. Діти з малозабезпечених сімей;
  3. Діти-сироти (опікуни);
  4. Діти з багатодітних сімей.

Для оформлення пільги на харчування необхідно надати наступні документи:

 Діти ЧАЄС (харчування безкоштовне):

  1. Ксерокопія дитячого посвідчення ЧАЄС – 2 шт.
  2. Ксерокопія свідоцтва про народження дитини – 2 шт.
  3. Ксерокопія посвідчення батьків ЧАЄС – 2 шт.
  4. Ксерокопія паспорта батьків (ЧАЄС) – 2 шт.
  5. Довідка форма № 3 – 2 шт.

Діти з малозабезпечених сімей (харчування безкоштовне):

  1. Довідка про зарплату батьків (щоквартально) – оригінали.
  2. Довідка про суму виплати допомоги (пособия) для малозабезпеченої родини (оригінали).
  3. Ксерокопія свідоцтва про народження дитини – 1 шт.
  4. Довідка форма № 3 – 1 шт.

Діти-сироти (опікуни) (харчування безкоштовне)

  1. Ксерокопія свідоцтва про народження дитини – 1 шт.
  2. Ксерокопія рішення суду про опікунство – 1 шт.

Діти з багатодітних сімей (троє і більше дітей віком до 18 років) (оплата за харчування 50 %)

  1. Ксерокопії свідоцтв про народження всіх дітей – по 1 шт.
  2. Ксерокопія посвідчення багатодітної сім’ї – 1 шт.
  3. Довідка форма № 3 – 1 шт.

Для одиноких матерів пільги Законом не передбачені.

Документи подаються при зарахуванні дитини в дитячий садок або на момент встановлення пільг.

Пунктом 2.10 Порядку № 667 встановлено, що з осіб, які мають право на пільги, але не подали необхідних документів щодо звільнення від плати або зменшення розміру плати, плата справляється в повному обсязі, без урахування пільг.

 

Необхідні документи для вступу до ДНЗ

  1. Копія свідоцтва про народження дитини.
  2. Документ,що підтверджує наявність пільг та його копія.
  3. Копія паспорта батьків.
  4. Форма 026 Медична карта дитини.
  5. Форма 063 Карта профілактичних щеплень.

Незабаром до школи

Початок навчання дитини у першому класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. 
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з’являться нові знайомства, як з  однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов’язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. 
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов’язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковува-  тись  навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов’язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. 
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». 

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.
   Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
   1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов’язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.
   2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов’язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов’язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.
   3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам’яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.
   Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.
   4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.
   Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Поведінка дітей – відгук вашої поведінки

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

 Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

 Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

 Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

 Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

 Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

 Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

 Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

 Факти, що можуть Вас здивувати…

 

Діти часто не розуміють, чому їх покарано. Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам’ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе. Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

  Десять кроків, щоб стати кращими батьками

  1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
  2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
  3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
  4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
  5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
  6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
  7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
  8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
  9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
  10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише  собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Захисти слабкого. Розвиток співчуття у дітей

Співчувати – значить розуміти почуття і думки іншої людини, переживати те, що переживає вона. Здатність до співчуття є однією з властивостей людини як суспільної істоти. Це соціальне почуття обмежує егоїзм людей, дозволяє кожному поставити себе на місце іншої людини, побачити в ній собі подібну.

При вихованні у дитини гуманних почуттів необхідно, насамперед, розвивати здатність до співпереживання і до переживання взагалі. Йдеться про розвиток загальної емоційності дитини. Емоційна людина більш активно сприймає навколишнє, проявляє зацікавленість, у неї з’являється бажання піклуватися про інших, дбайливо ставитися до природи. Емоційна сприйнятливість багато в чому визначає вміння співчувати. Властива маленьким дітям бурхлива емоційна реакція на події довкола, а також потреба постійно контактувати з людьми повинні бути використані для виховання у них чуйності, уваги до однолітків, молодших дітей, дорослих.

В одних і тих же умовах діти поводяться по-різному: одні дбайливі, чуйні, готові негайно ж прийти на допомогу товаришеві, заспокоїти його, пожаліти, інші байдужі, егоїстичні, таких дітей, торкає тільки те, що стосується їх особисто, треті агресивні по відношенню до своїх товаришів, можуть вдарити, образити, відібрати іграшку.

На жаль, дорослі не завжди розуміють, що народження співчуття у маленьких дітей починається з малого, з простих на перший погляд питань дітей: «Тобі боляче?», «Чому ти сумний?», тощо.

Батьки повинні звернути особливу увагу саме на перші, часом непомітні спроби дитини проявити співчуття до оточуючих його людей, вони повинні підтримати його добрі наміри. У період дошкільного дитинства дитина переживає і співпереживає особливо щиро. Щирі та безпосередні його радість, сміх, сльози, здивування, співчуття, печаль. Тому важливо не упустити момент, не дати застигнути дитячій душі, що швидко розвивається.

Благородні, хоча й незначні, вчинки дітей необхідно оцінювати. Схвалення дорослих допомагає дитині переконатися в правильності своїх вчинків, викликає бажання повторювати їх, у малюка пробуджується прагнення бути хорошим, стати ще краще.

Виховуємо та навчаємо через казку

Виховуємо та навчаємо через казку

Казка для дитини – це реальне життя її героїв.

Слухаючи казку дитина проживає життя головних героїв. Разом з ними дитина отримує досвід поведінки, дізнається, що можна, а що не можна, переживає реальний страх, випробуваний казковими персонажами, вчиться справлятися з проблемами, шукає шляхи їх вирішення.

Казка розмежовує поняття добра і зла, розвиває фантазію, збагачує мову дитини новими словами, розвиває допитливість.

Казка вчить дитину:

  1. Що світ ділиться на добро і зло. Добро завжди перемагає зло.
  2. Казка формує образ позитивного героя: доброго, розумного, сильного, вірного своєму слову.
  3. Не боятися труднощів, бути дружелюбними.
  4. Не судити людей за зовнішнім виглядом.
  5. Що гарна справа не з першої проби виходить.
  6. Любові і поваги до батьків.
  7. Патріотизму.
  8. Прихованій, ненав’язливій моралі: не можна обманювати, не можна бути жадібним, не можна зраджувати друзів.