Часто батьки заради зміцнення здоров’я своїх дітей вдаються до вживання вітамінних препаратів і комплексів. Упевнені в цілющих властивостях вітамінів, вони щодня видають їх дитині, не проконсультувавшись із лікарем заздалегідь. Проте перенасичення дитячого організму вітамінами може дати зворотній і зовсім неочікуваний батьками ефект

Авітаміноз (грец. а — відсутність, vitaminus — вітамін) — це порушення, які розвиваються внаслідок тривалої нестачі або повної відсутності одного (моноавітаміноз) чи декількох (поліавітаміноз) вітамінів в організмі людини.

Проте це не означає, що вітаміни слід вводити в організм дитини в необмежених кількостях, формулу «що більше, то ліпше» до таких біологічно активних речовин, як вітаміни, застосовувати не можна. Уживання вітамінів має суворо відповідати фізіологічним потребам дитячого організму.

Надмірне надходження вітамінів може призвести до гіпервітамінозів.

Гіпервітаміноз (грец. hyper — вище, vitaminus — вітамін) — це патологія, спричинена надмірним надходженням вітамінів до організму людини.

Виділяють два типи гіпервітамінозів:

▪ гострі — виникають унаслідок разового надходження завеликих доз вітаміну, зазвичай у формі вітамінного препарату;

▪ хронічні — розвиваються в разі тривалого надходження вітаміну в дозах, що перевищують фізіологічні потреби організму.

Як правило, гіпервітамінози виявляють у дітей раннього віку у випадках, коли батьки, не проконсультувавшись із лікарем, дають дитині вітамінні препарати або перевищують призначені дози. Також можлива індивідуальна підвищена чутливість дитини до певних вітамінів. У такому разі гіпервітаміноз виникає внаслідок надходження навіть незначних доз вітамінів.

Вітаміни, що містяться в їжі, навіть за надмірного раціону, не можуть спричинити гіпервітаміноз. Однак слід пам’ятати про можливість передозування вітамінних препаратів, якщо дошкільник їх приймає. Особливо актуальною ця проблема стає влітку, тому що деякі батьки дають дітям вітамінні препарати протягом усього року, провокуючи таким чином розвиток гіпервітамінозів у дитини саме влітку. У разі багатого на свіжі овочі та фрукти раціону дитини та високої інсоляції додаткове приймання полівітамінних комплексів для профілактики зайве.

Фахівці-вітамінологи впевнені, що надлишок вітамінів серйозно, а іноді і невиправно, шкодить здоров’ю. Наприклад, загальновідомо, що дітям у всьому світі для профілактики або лікування рахіту дають вітамін D, який входить до групи жиророзчинних вітамінів. Але, якщо дітям, хворим на рахіт, дають завеликі дози вітаміну D, то вони не виліковуються. Дані медичної статистики свідчать, що в деяких країнах через таке передозування рахіт набув ще більшого поширення. Цей парадокс виявили завдяки експериментальним дослідженням.

До рахіту призводить недостатність вітаміну D у дитячому організмі. Цей дефіцит є наслідком порушення нормального співвідношення вмісту солей кальцію і фосфору в крові зі зниженням накопичення кальцію в кістковій тканині. Якщо вміст мінеральних солей у кістковій тканині становить 2/3 її ваги, то на частку кальцієвих солей припадає 95% усієї кількості мінеральних солей, що містяться в кістках. У разі рахіту збіднення кісткової тканини кальцієм змінює структуру кісток, і вони розм’якшуються. За захворювання дитини на рахіт в неї спостерігають такі симптоми:

• м’якість черепних кісток;
• незаростання тім’ячка;
• сповільнення прорізування зубів.

Як правило, призначення вітаміну D в оптимальній кількості сприяє відновленню нормального співвідношення солей кальцію і фосфору і достатньому накопиченню кальцію в кістках. А от призначення вітаміну D у надмірній кількості дає протилежний ефект: кальцій з кісток виводиться, і кістки знову розм’якшуються. Отже, симптоми гіпервітамінозу D не відрізняються від симптомів авітамінозу D. Однак за гіпервітамінозу D кальцій не виводиться з організму, він відкладається вже не в кістковій тканині, а у внутрішніх органах, зокрема нирках, серцевому м’язі, на стінках кровоносних судин.

Якщо своєчасно не відмінити введення надмірної кількості вітаміну D, в кістках і внутрішніх органах можуть виникнути незворотні ураження, спричинені декальцінацією кісток і звапнінням внутрішніх органів і тканин.

Отже, проблема гіпервітамінозів заслуговує не меншої уваги батьків, ніж проблема вітамінної недостатності.

Найпоширеніші види гіпервітамінозів і їх симптоматика

Розвиток гіпервітамінозів пов’язаний зі здатністю деяких вітамінів, особливо жиророзчинних, накопичуватися в організмі або з порушенням виведення їх надлишку. З огляду на це, найбільше клінічне значення мають гіпервітамінози А і D. Водорозчинні вітаміни практично не накопичуються і легко виводяться нирками, тому їх передозування менш значуще. Розглянемо найпоширеніші види та прояви гіпервітамінозів детальніше.

Гіпервітаміноз А

У дітей гострий гіпервітаміноз А розвивається після приймання великих доз препаратів цього вітаміну. Дитина стає неспокійною, дратівливою, рідше — млявою, сонливою, малорухомою. До того ж у дошкільника помітно порушується сон, температура тіла підвищується до +39 °С та можуть з’явитися нудота, блювання. Дихання стає утрудненим, на шкірі з’являються червоні плями, дрібні крововиливи. Характерним також є зменшення об’єму виділення сечі. За легких випадків гіпервітамінозу А протягом 12 днів після припинення прийому вітамінних препаратів усі симптоми зникають.

Хронічний гіпервітаміноз А розвивається поступово протягом 1-12 місяців після початку приймання цього вітаміну. Через це у дитини припиняється збільшення ваги, погіршується апетит, з’являється дратівливість, поганий сон, шкірні покриви стають сухими, лущаться, турбує свербіж. Волосся стає тонким, ламким та сухим, починає випадати. Слизова оболонка ясен і губ запалена, з тріщинами, кровоточить. Спостерігають болі в ногах, їх набряклість, розлад ходи, іноді — розм’якшення кісток черепа.

Надмірне приймання провітаміну А (каротину) супроводжується жовтим кольором шкіри, особливо на долонях і підошвах, інших патологічних змін при цьому не спостерігають. Іноді, зокрема у дітей, які вживають багато моркви, апельсинового соку тощо, необхідно відрізняти описані зміни шкіри від жовтяниці. Головною диференційно-діагностичною ознакою за відкладення каротину є відсутність зміни кольору слизових оболонок та наявність відповідного анамнезу. Підтвердити діагноз може визначення вмісту каротину і білірубіну в крові.

Основними симптомами для діагностики гіпервітамінозу А у дитини є:

• сонливість і млявість;
• головний біль, запаморочення;
• нудота, блювання;
• підвищення температури тіла;
• розлади зору;
• запори або проноси;
• болі в суглобах під час ходьби;
• можливе лущення шкіри, шкірні висипання;
• випадання волосся, брів;
• тріщини на губах;
• затримка росту;
• рідше — збільшення печінки та селезінки.

Лікування гіпервітамінозу А полягає у скасуванні приймання цього вітаміну. Також дуже важливо обмежити вживання продуктів, багатих на вітамін А, — печінка тварин і морських риб, вершкове масло, вершки, сир твердий, яєчний жовток, а також на бета-каротин — морква, перець солодкий, цибуля зелена, щавель, шпинат, петрушка, салат, абрикос, шипшина, обліпиха.

Гіпервітаміноз D

Гіпервітаміноз D розвивається за тривалого вживання великих доз цього вітаміну. Першими симптомами захворювання є втрата апетиту, нудота, блювання, спрага, слабкість, дратівливість, іноді — свербіж шкіри. Водночас може розвинутися гіперкальціємія з відкладенням фосфату кальцію в різних внутрішніх органах: нирках, серцевому м’язі, легенях, підшлунковій залозі тощо, а також в суглобах, лімфатичних вузлах, кон’юнктиві та роговій оболонці ока. Також спостерігають демінералізацію кісток.

Найбільше клінічне значення має ураження нирок — у сечі з’являються білок і циліндри, іноді розвивається ниркова недостатність.

За гострого гіпервітамінозу D у дитини різко змінюється поведінка: спочатку вона неспокійна, примхлива, а потім малорухома і млява. Шкіра стає блідою, апетит різко знижується, печінка збільшується, з’являються стійкі запори, рідше проноси. Дитина починає багато пити і часто мочиться. За прогресування захворювання з’являються часте блювання, відставання у розвитку і втрата ваги. Може підвищуватися артеріальний тиск, У тяжких випадках дихання дитини стає утрудненим, пульс нечастим і слабким, з’являються судоми, реакція на навколишнє середовище сповільнюється або різко знижується.

У разі хронічного гіпервітамінозу D усі зміни з’являються не раніше ніж за місяць після початку прийому вітаміну і наростають поступово.

Ранніми характерними проявами гіпервітамінозу D є втрата апетиту та схуднення або у дітей перестає збільшуватися вага тіла. Поступово стан погіршується і характеризується такими симптомами:

▪ зниження апетиту та блювання;

▪ надмірна спрага та зневоднення організму;

▪ м’язова слабкість і швидка втомлюваність;

▪ дратівливість;

▪ підвищення вмісту кальцію в крові;

▪ підвищення виділення кальцію із сечею;

▪ підвищений артеріальний тиск;

▪ збільшення кількості сечі та запори.

Лікування гіпервітамінозу D полягає у припиненні приймання цього вітаміну, призначенні дієти з обмеженням продуктів, багатих на вітамін зокрема масла вершкового, яєць курячих, ікри, печінки морських риб і тварин,  та продуктів з високим умістом кальцію — виключають з раціону дитини молоко, сир твердий та інші молочні продукти.

З-поміж можливих ускладнень гіпервітамінозу D виділяють зневоднення дитячого організму, гіперкальціємію, пошкодження нирок і утворення каміння в нирках.

Варто пам’ятати, що у підвищеній кількості вітамін D має сильну токсичну дію і може призвести до трагічних наслідків. Препарати вітаміну D дають дітям лише за рекомендацією лікаря і під його наглядом. Окрім того, під час прийому вітаміну D не можна піддавати дитину ультрафіолетовому опроміненню.

Гіпервітаміноз С

До групи вітамінів, розчинних у воді, належать усі вітаміни групи В, вітамін С і ряд інших. Найбільш відомим є вітамін С. Серед людей, які мають загальне уявлення про вітаміни, навряд чи можна знайти таку, яка побоюється надмірного споживання вітаміну С. Попит на таблетки вітаміну С (аскорбінової кислоти) з глюкозою надзвичайно високий завдяки їх корисності та солодкому з невеликою кислинкою смаку. До того ж пакетик з десятьма таблетками коштує недорого. Тому в аптеках дуже частими покупцями виявляються батьки і діти, які приймають ці таблетки з великим задоволенням, часто в надмірних кількостях, що в десятки разів перевищують оптимальну добову потребу у вітаміні С. На жаль, непоінформовані батьки не підозрюють, що наслідком такого задоволення може стати гіпервітаміноз С.

Гіпервітаміноз С не супроводжується такими вираженими зовнішніми проявами, як гіпервітаміноз А і D, тому донедавна дія його надлишку на організм не привертала уваги вчених. Проте нині є вже достатньо відомостей про механізм шкідливого впливу на організм гіпервітамінозу С.

Слід відзначити одну цікаву особливість. Скільки б не вводили вітаміну С в організм, нехай це будуть навіть дуже великі кількості, вміст його в тканинах після досягнення характерної для певної тканини концентрації не збільшується. Цю особливість пояснюють тим, що надлишок вітаміну С руйнується і виводиться з організму. Водночас ця фізіологічна захисна реакція свідчить про несприятливий вплив надлишку вітаміну. Більше того, організм дитини після переходу на необхідну дозу і виведення надлишку не одразу відновлює нормальний обмін цього вітаміну. Певний час триває посилене руйнування і виведення вітаміну аж до різкого збіднення всіх тканин вітаміном С, адже він в організмі не накопичується. Таким чином гіпервітаміноз С, як і інші гіпервітамінози, переходить у гіповітаміноз, за якого патологічні порушення в організмі розвиваються з більшою швидкістю.

Проявами гіпервітамінозу С є:

• безсоння;
• головні болі;
• дратівливість;
• проноси;
• підвищення артеріального тиску;
• нічна тахікардія.

Існує також загроза відкладення каміння в нирках через накопичення в них щавлевої кислоти — продукту розпаду аскорбінової кислоти, а в разі передозування вітаміну С порушується обмін речовин, зокрема вуглеводний.

Гострі симптоми передозування вітамінів виявляють і в інших окремих випадках. Зокрема, надлишок вітамінів групи В, найчастіше В₁, В₆, у деяких хворих може спричинити такі виражені алергічні реакції, як кропивниця, артралгія тощо.

Введення надлишкової кількості вітаміну В₁ призводить до ознобу, загальної слабкості, посилення потовиділення, головного болю, запаморочення, порушення серцевої діяльності та дихання. Завеликі дози вітаміну В₆ спричиняють утворення тромбів у кровоносних судинах і підвищення згортання крові.

Вітамін РР (нікотинова кислота) у великих дозах призводить до частих нападів стенокардії, пришвидшеного серцебиття, болю у верхній половині тіла, підвищення рівня цукру в крові, почервоніння шкіри обличчя, шиї та рук, а також появу відчуття нестачі повітря та свербіння.

Приймання великих доз вітаміну К є причиною надмірного підвищення згортання крові, блювання, судом і розладів дихання.

Вітамін Е у великих дозах може викликати підвищення артеріального тиску.

Останніми роками лікарі звертають увагу на те, що тривале незбалансоване приймання багатьох вітамінів може призвести до порушення обмінних процесів в організмі, що, зокрема, може залежати від відносної недостатності інших вітамінів.

Профілактика та лікування гіпервітамінозів у дітей

Зрозуміло, що можливий розвиток гіпервітамінозів не свідчить про непотрібність або шкідливість будь-яких вітамінних препаратів. Просто не завжди слід їх приймати. Якщо меню містить достатню кількість м’яса, риби, житнього хліба, молочних продуктів, яєць, овочів і фруктів, то організм здорової дитини жодних вітамінних препаратів, як правило, не потребує, а особливо влітку.

Вітамінні препарати, як і будь-які ліки, слід приймати за призначенням лікаря. Оскільки надмірне захоплення цими препаратами часто призводить до того, що вони приносять не користь, а шкоду дитячому організму.

Лікування гіпервітамінозів призначає лікар. За перших ознак гіпервітамінозу приймання вітамінного препарату негайно припиняють та виключають продукти з високим умістом відповідного вітаміну з раціону харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо вживання вітамінних препаратів дітьми

 

▪ Не давайте дитині дошкільного віку вітамінні препарати, а особливо комплексні вітамінні препарати, без призначення лікаря.

▪ Суворо дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо вживання дитиною вітамінних препаратів.

▪ Не перевищуйте дози вітамінів та вітамінних комплексів, рекомендовані лікарем.

▪ Зберігайте вітамінні препарати, як і будь-які інші лікарські препарати, у недоступних для дитини місцях.

▪ Дотримуйтеся інструкції із застосування і зберігання вітамінних препаратів.

▪ Застосовуйте лише спеціальну очну піпетку для відмірювання дози рідких вітамінних препаратів.

▪ Не давайте дитині будь-які препарати, що містять окрім основних речовин ще й вітаміни, без консультації з лікарем.

▪ Припиняйте вживання вітамінних препаратів у разі достатнього надходження вітамінів до дитячого організму з продуктами харчування, особливо влітку.

▪ Уводьте в раціон дитини незнайомі продукти поступово й обережно.